В’язання – це художнє заплутування ниток

Як тільки  прийшли перші морози, я згадала чого у мене в руках не вистачає – гачка, спиць та ниток! З ними тепліше, затишніше, спокійніше (якщо, звісно, ці самі нитки не заплутуються) 🙂

Так ось, може хтось взагалі ніколи не випускає в’язання з рук, а для мене це сезонне захоплення. Зараз я зрозуміла, що у мене не вистачає ще однієї теплої манішки. У мене їх багато – різного фасону, кольору, теплоти. Це не від того, що мені холодно, а просто хочеться зігріте себе чимось новеньким, зробленим з душею. Отже, манішка:

Мені схотілося зв’язати щось комбіноване – і спицями, бо для шиї це зручно, еластично, легко в’язати, і гачком – бо це дуже красиво, незвичайно, цікаво. Взагалі я дуже люблю ажурні речі, а скоріш прикрашати ажуром деякі речі. У мене є червоний палантин… але про нього іншим разом.. Просто за тим самим принципом – основне полотно в’язане спицями просто 2х2, а по всьому краю прикраса гачком.

В’язання манішки спицями та гачком

Повернемось до манішки. Все дуже просто. В’яжемо горловину за своїм розміром. Я хотіла зробити не дуже товсту, а таку собі тиндітну річ. Коли висота горловини була вже готова, я поділила кількість петель на 4 і почала додавати, як на реглан. Таким чином пішов перехід на плечі.

Але дві протилежні сторони реглану я не з’єднувала, а залишила для вставки з ажурного ромбу.

Щоб відразу розуміти де у мене перед (де троянда, там перед 🙂 ), я зробила ажурну вставку білою, а на спині така сама, але чорна. Отака я фантазерка!

Ну ось, власне, і все – манішка готова. Її можна навіть не знімати в приміщенні, бо вона сама дуже прикрашає зимове вбрання. І чого я так не любила шарфи, коли була малою? Тепер мені тепло, коли шия закутана. Теплої всім зими, любі мої читачі.

Повірте, ніщо так не зігріє, як обійми коханого. Всім бажаю кохання і тепла.